Самотні дівчата
носять на грудях стигми місяця
— два відображення його обличчя —
що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
що сповнюються нестримною спрагою,
і п’ють його повно. І тоді
в золотих плесах їхнього волосся
палає повня місяця,
а їхні білі стегна —
то палати для нього.