Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Вінграновський - Хліб

Присвячую КорольовуЗ-поза чого, з далекого незгоддя, — Заснув у глині шумерійський серп, — Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб — давно. Ми завжди в долі з хлібом: І сивина, і молодість, і час. Нас пам’ятає хліб: не снідать, не обідать... Нас пам’ятає хліб: Дніпро тече про нас. На краплю молиться всеокеанське море, І мати біля груші, і вікно: З руки із нашої себе зерно приоре, Цілуєм колос — шлях свій ведемо. Наш хліб — на скронях. Вірою і правдою. І Революція, і Ленін, і — політ. Не зрадою, а тихою порадою Він любить нас. Він тут. Він є. Він — хліб.