Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Вінграновський - Сільська поема

На сірому крилі, на скіфській сірій ночі, Де все жага, і доля, і мана, — Лілова тінь весни, грози вишневі очі, І ти, моя любове, не сама! Я знав цю землю голодом у чунях, Арійським запахом бензину і хреста... Прогрілися сніги, і на снігах очуняв Той крок зерна, що йти не перестав. Як він пішов! Як вибігли світанки, Підплигнули плуги навстріч його ході! Носами довгими унюхувались танки В зерновий слід — й не вірили собі:Де літаки? де миші? малярія? Туляремія? голодовка? тиф? А він Ішов, той крок зерна, як мрія, Ішов крізь них, і збоку, і по них! Бо там за Ятранню — Веселі Боковеньки! Роса, і мед, і світлі снігурі, Зоря летить, як молодий Шевченко, І золоте обличчя у зорі!