Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Вінграновський - Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр...

Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр. Смолою синьою перекипало літо, І дихала земля з прив’ялених люцерн, Прощався з літом джміль, марудив розджмеліто, Дивився вовком, вовком і літав, Валив крилом комбайни й елеватор:Ну як це так, було одне — й забрати? Було джмеленьке — і забрати раптом, А я ж то я — один я у літах! Це — кавуни! Усі вони такі! Свої рябі погладжують пузища І рябо дивляться, рябі, на літаки, І в літаків пузище — тільки вище! Квасоля — ні. Своїм квасольним днем Мовчить, та в’ється, й вив’ється на плітті... А кавуни — вони такі здавен: До літа допадуться і — по літі! Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр. Очима синіми вже золотіло літо, І дихала земля з холонучих люцерн Притихлим пізнім кавуновим квітом. Стояв, ходив, лежав осінній щем, Щеміло серце по усіх усюдах, І обнімались — при базарі й людях — До шиї шия — соняшник з конем.