Зазимую тут і залітую,
В цій великій хаті не своїй,
У кутку відтихну, відлютую,
Намовчусь у темряві німій. Поза полем небо та піднеб’я,
З-попід неба димаровий дим,
І літак, що сам летить від себе,
Дві тополі і вітряк один... Слово моє, сила моя, славо,
Сльозо моя, гніваню ти мій,
Хто і що зріднило нас й послало?
Воле моя світла, не темній!