Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Вінграновський - Лошиця з дикими і гордими ногами...

Лошиця з дикими і гордими ногами, Із ніздрями рожевими на сонці І матово-темнавими вночі, Лошиця із мінливими очима — То чорними, то синіми, то мідними — Під мідним пасмом звітреної гриви, Лошиця із сріблястим животом, Який я обніматиму не скоро, А обніму — забуду світ і сон! Лошиця з табуна цивілізації. Яку я вилучив і гнав через Хрещатик, Летів за нею з мертвою вуздечкою Повз кіностудію і мертвий стадіон, Стьобаючи гарапником жадань, Лошиця із шовковими ключицями, З шовковими пожежними губами. Яку я гнав по шпалах і по тінях, Скажи мені, як далі жить мені??! Мій антисвіте з дикими ногами, Із роздівоченими стиглими грудьми І стиглими вигинистими стегнами, Прости мене, помилуй і врятуй! Мій антисвіте з чорним животом, З чернечо-чорно-чорними губами, Із міріадами незвіданих галактик, Які ховаються в тобі, і клекотять, І рухаються власними законами, Порядками, системами і низками, Як би тебе змінить я не бажав! Неясна ти. Як мій народ, неясна... В ногах твоїх сиджу я, ніби меч.