Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Вінграновський - За літом літо, літо літо лове...

За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див. Що посміхалося — сьогодні у задумі. І що журилося — не журиться, мовчить. Мовчить печаль, і сум мовчить у сумі. І ти мовчиш. Мовчання, й те мовчить. Не оглядайся! Що ти, що з тобою? Не оглядайсь! Біжи, біжи бігом. А тихо як... І місяць під водою, Неначе совість плаче під вікном... Дурний, та й все! Дивись, яка пора! Дивись, яке зіходить товариство! І в твоїй долі вибито вогнисто: Земля твоя й Вітчизна — не мара! Є правда і любов! і є святий поріг, Де тиша битви виліплена з крику. Її творив ти. Нею бив, як міг. Священна сивина життя цього довіку.