Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Вінграновський - Повернення Хікмета

Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе. Свою труну розбивши опівночі, Навпомацки в зеленім темновинні Він вирушив до тебе, бо поети І в смерті кличуть землю батьківщини. Він вирушив до тебе під дубами, Під корневищами страждань своїх планетних, Під корневищами політик і країн, Під корневищем людства — до вітчизни. Попід Дніпром, біля чола Тараса, До моря Чорного, а потім і під морем На ліктях, на колінах твій поет Повзе до тебе, чуєш, батьківщино?!.. Прости мене, що я твою ганьбу Підняв наголос, що не спала ти. Що не оспівував тебе, ридавши ридма, А бив тебе у зуби за покірність, За сліпоту, за гумовий хребет Перед фашистськими ногами і штиблетами. Прости мене за тюрмища твої, Що дух в мені гноїли й ґвалтували, Прости мене за мене, батьківщино. Прощаєш, так? Будь проклята тоді! Тоді я сам — Туреччина. Я — ти! Я та Туреччина, ім’я якій Свобода. Тремтіть, Туреччини! Поети — не кроти. Поета очі — це вітчизни очі.