Микола Вінграновський - ... Ви чуєте? Ви чуєте — він спить!
... Ви чуєте? Ви чуєте — він спить!
Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам бог його в мені збудить...
Не кваптеся, беріть мене потроху. Спочатку губи, руки і чоло,
А потім очі, ноги і легені,Здається, зайвого у мене не було —
Оце і все, що в мене... будьте певні! Несіть мене! Пора прийшла якраз!
На досвітку її літак прикрилить... Скажіть їй, що мене не буде довгий час
І що мене надійно руки вкрили. Скажіть їй так: вночі знайшли мене,
Лежав на серці всі останні ночі,Іще одне! Малесеньке одне:
Сховайте для поетів мої очі. А руки мої дайте літакам...
Легені — вітру... А чоло — блакиті... Віддайте губи хвилям і волам,
А ноги квітам, щоб ходили квіти. Оце і все... Услід мені візьміть
Багряну орхідею у відерці... Ви чуєте? Ви чуєте — він спить!
Він спить, мій звір! Прекрасний звір у серці!