Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима
Його біла підзива.— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід. Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна. І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід. Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!