Микола Вінграновський - Поїду з Києва. Важке, підтале серце...
Поїду з Києва. Важке, підтале серце
На води і на зорі понесу —
Поїдьмо з Києва! Потрохи пронесеться,
Заміниться на тульку й ковбасу,На кофти імпортні і на лиман ранковий,
На голос мій — він висвіжіє там!
Поїдьмо з Києва, бо кожен рік — раптовий,
Поїдемо і станемо на станіЯ так люблю тебе, що вже не маю сили,
Що тої сили наче й не було...
Прибудьмо з Києва на дині і на сливи,
На світ святий, на серце і чоло... Нікуди не поїдемо... Пропали...
Аби ще день... але пропав і день...
Незчулись ми, як все своє доспали,
Як доспівали всіх своїх пісень.