Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Іван Франко - О. О.

«Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, Ви в шинок з висот небесних Затягли пісень богиню!» Так гнівним говорять словом Ситі судді естетичні І ридають, що засохли Давні хвилі поетичні. «Висхли хвилі, заніміло Чистеє вітхнення слово; Як не ми його відновим, То не віджиє наново». Хухають вони і шепчуть Естетичнії формули, Крають, латають і ліплять Світ будущий із бібули. А життя йде своїм ходом. Хвиля мислі, хвиля духу Розливаєсь, їх ридання, Ані формул їх не слуха.