На бригаді заврожаїлися сливи,
Возсідали баклажани на возах.
Я приїхав у Приморськ такий щасливий,
Привітався тепло, скинувши рюкзак. Ніч стелилася росою по люцерні,
Молодик гойдала на плечі.
Перепели оглашали співом стерні,
Десь далеко ухали сичі. Бригадир сільські розказував новини —
Про врожай та все про клопоти свої.
Степ серпанком перед світом оповили
Метеорів зоряні рої. Я був справді, наче змалечку, щасливий,
А від чого був щасливий — сам не знав:
Чи від того, що в саду вродили сливи,
Чи від того, що Приморськ мене впізнав. Бригадир примовк і став прощатися.
Вирувала сходу течія.
Степ горів собі барвінками хрещатими,
Мабуть, сам щасливий, як і я.