Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Іван Франко - Виступаєш ти чемно, порядно

Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне – Заглядиться дівча не одно, – Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров’ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько – дерун і тиран, За життя носить пекло у груді, Заливає вином черв’яка, Та як з світом прощатися буде, То пекельная кара тяжка За всі зла, за грабовання враже, За обдерте, збідніле село Як клеймо братобійчеє ляже На твоє мармурове чоло. І почуєш ти жар невгашений, Що палитиме серце твоє, І тривога, мов меч наострений, Твої думи зсіче і поб’є. В твоїй груді, мов вихор в погоду, Дикі страсті зірвуться грізні, І, як вихор збентежує воду, Так тебе вони внурять в багні. І рука твоя кривдов сплюгавиться, Переміниться в злобу любов – Ось чого моє серце кривавиться, Як подумать, що буде з тобов. І дарма, що такий ти приємний, Що друзяка ти з діла і з мови, Що ти людяний, тихий і чемний, Що бажаєш і стоїш любови! Людська кривда, котров ти годований, На добро не виходить нікому! Так огонь, у соломі захований, Спалить двір весь, не лиш ту солому.