Мимо брам і світлих бань,
Мимо ярих канн атласних
За тобою біг горбань
І благав твоєї ласки. Не благав, а катував
Поприлюдним тим благанням!
Липень плавив тротуар,
І смола на брук збігала. Пожалітись — а кому?
Люд у справах тік рікою.
Ти тікала крізь юрму,
Закриваючись рукою. Щоки соромом пекло,
Рот скривило переляком...
Біля станції метро
Він сидів і гірко плакав...