Наче звістка від осені,
Впав листок на плече,
А река Геракліта
все тече і тече.
Та не ступиш ти вдруге
в ту осінь свою,
Вже чекатимеш іншу у ріднім краю.
І в чеканні до болю відчуєш не раз:
Мало років, на жаль, маєш ти про запас.
Щоб життя повернути, у ріку увійти, –
Так замало дісталось тобі доброти.
Як згадати, зверстати, –
душу біль обпече.
А ріка Геракліта все тече і тече.