Рідна мово, зелена діброво!
Чую пісню твою запашну.
Ти квітуєш пелюстками слова
у морозних димах полину. Все бувало: несито і ласо
двоголовий хижак позирав.
Кров’ю, мово, навік запеклася
ти на гнівних устах Кобзаря. Рідна мово, росту я крізь тебе,
крізь родовища дум і краси.
Я курганом стою серед степу
на кордоні сльози і роси. Я прошитий травою густою,
я промитий Дніпром до кісток.
Рідна мово, без тебе ніхто я,
мов підрізаний вітром листок. Я повітря вдихаю з тобою,
усміхаюся днем голубим.
Я сумною твоєю любов’ю
мудрі всесвіти мов полюбив. Рідна мово, не слово погорди
на планеті тебе зберегло.
Ти пробуджена совість народу,
України живе джерело. Чую пісню твою колискову
і на свято до тебе іду.
Воскресай, моя матінко мово!
Я – листок у твоєму саду.