Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Стус - Мумiя

Голова його заполонена спогадами. (Вiчне перемелювання однiєї iстини: гримаси пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi пiдлостi). Хтиво показує старечим ротом : те, що було року нової ери вiддзеркалює, нiби в мертвiй водi, подiї року перед Христом. Рухається, зазираючи в брезклу воду. Пiдiйшов побачив збагнув збагнув пiдiйшов побачив. Все вже збагнуте, пiдiйшов побачив, нi греця не збагнуть. Але — стверджуватися : утверджування покiйника, реанiмацiя на рiвнi народження, демократiя цвинтаря. Очей — не треба. Нiг — не треба. Рук — не треба. Зусилля — зайвi. Зайва голова на рудиментарних плечах. Цар природи, вiнець її, бiльшає, отже, малiє. Проминання — цiлюще. Одужання — самовтратою. Дозрiвання — знищенням, Вивершення — божевiллям. Композицiя багатьох голов, поставлених одна на одну(перша спить, друга спить, третя — спить, четверта, п’ята — до нескiнченностi! — спить)Верхня пантрує сон. Кинеш камiнь — розходяться рiвнi кола. Ловиш кола — тодi вони знов збiгаються, утворюють подобу стисненої пружини. Виймаєш камiнь — чорнiє дiрка сама.