Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Стус - У тридцять лiт ти тiльки народився...

У тридцять лiт ти тiльки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвiм свiтi. I нема нiкого окруж. Ти тiльки сам. I — мрець єси. Хiба що так: недозволенний простiр живого духу кличе самосмерть подобою життя. Це — на початку. А далi вже — й убiйництвом. Проте природа розправляється простiше. Бо плоть твоя сплюндрована до тебе I дух тобi спотворили давно. Поневажаю iндивiдуальнiсть — справiковий набуток лихолiть. Отож — бреди назад. I скiльки сили простуй назад. Бо тiльки там життя — ще до народження. Iз свiту iмiтацiй — вповзи у кожну з вимiнених шкур. Простуй назад — в народження вертайся, де щастя глупства, смороду i тьми, I там витворюй рай. Там так i треба: людина має спати — отже й спить, белькочучи якiсь слова спросоння. Земля укрилась панцирем, немов стара, давно оглухла черепаха, а ти на нiй, мов кузочка мала, що творить сталий свiт на збiглiй хвилi. Нiвроку, вiдмолоджується смерть.