Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Стус - Молочною рікою довго плив...

Молочною рікою довго плив: об мене бились білостегні риби, стояв нестерпний світ, як круча здиблений, а попід кручу зяяв чорний рів. Оце. Оце воно. Оце воно — лиш ти і я. I здиблений, мов круча, високий світ. Ану ж, тебе я тручу, аби з тобою запізнати дно, де літеплена річка молока потьмариться до вигусклої спеки, день збрижиться, утеклий і далекий, і ледве висхла, наче віск, рука малу об’яснить свічку. Мов живиця, спижово-згускла обтікає ніч, по краплі скапуючи. Хай святиться ця маячня, що стала при вікні і білою, мов неміч, головою об шибу б’ється. Хай святиться сон і роками проритий, як прокльон, цей спогад, що спотворений явою.