Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Василь Стус - П’ючи біду, неначе оковиту...

П’ючи біду, неначе оковиту, я заховався, змовкнув і затих. Ні ворогів, ні друзів дорогих, ні сліз, ані клятьби, ані привіту, ані небес, ні сонця — теж нема. Мені затоваришила пітьма, і мури світять, коли ніч безсонна стоїть, мов небезпечна оборона — ледь по кутках снується павутинням, мовляв, козаче, наберись терпіння, не нарікай на долю ненаситу і пий біду, неначе оковиту.