Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Покружляв білий лебідь...

Покружляв білий лебідь, у небі розтанув, Затягнулося смутком затоки свічадо. Може, лебідь той був молодим листопадом, Може, він не розтанув, а просто зів’янув. Просто ніколи нам підраховувать листя, Теплі краплі збирати в гарячі долоні, — Наші руки всукалися в гриви вихрасті, І нас хвилі несуть, хвилі-коні з ікони, Лише руку відпустиш: пропав! прощавай! Ми вростаємо в рух. Нам спинятися ніколи. Сиву гриву руками міцніше стискай! Летимо в піднебессі шалено і віхольно... Ех, несеться табун! Розтяглися в стрічки знепокоєні зорі, Ми не чуєм, як плавляться в коней підкови, Нас не може ніхто зупинити — ніколи: Берег сонця пливе нам назустріч у море! Скачем в нову добу, Розсуваєм простори!