Несуть дівчата просту хлібину,
Рожевий хліб,
на зорях спечений.
Пахне всесвітом
і руками жіночими.
Пахне болем, думками Тараса,
Пахне стріхою і дощами,
Мій круглий хлібе,
Як доля мого народу,
На всі боки однаковий.
Мій чистий хлібе,
Як наше сумління чисте.
Дзвінкий мій хлібе,
Луниш історією.
Насущний хлібе,
Як праця наша насущна.
(Рожевим хлібом — святим на голови,
Ні, блазнювань таких
ми не дозволимо!)
Летить зерно, як бджоли в вулень,
І шепіт, шепіт — по про минуле.
А про майбутнє — на повні губи
Гуде хлібина, неначе бубон.
О геніальний, священний хлібе!
Тебе цілуємо і колінкуємо
Перед тобою.