Настане хвиля переселень,
коли вживусь в стебло трави,
коли цвіркун зведе оселю
в дуплі пустої голови.
А може, в горлі ластів’ячім
розпорошусь, як круглий звук;
в житті миттєвому — неначе
проміння, що торкнулось рук.
Волосся всякне, мов коріння,
в жагучий, всеприймучий ґрунт
і прокільчиться в небо рівно
шаблюк зеленолезих жмут.
Злетить метелик замість слова
у піднебесся голубе, —
переселюсь, бо є основа
травою мислити себе.