Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Гранат

То кружевнії, білі вії обсунулись, як снігопад. І бруньку уцілілу сад з пекучих виніс сніговіїв. Сніг збіг, відсніжився назад, відхилиталася галузка, і крапля громова загускла в розкішно-визрілий гранат. Це та сльоза, яка замерзла на вербній гілці в сніговерть. Її я упізнав одразу, бо кров’ю виповнена вщерть.