Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Був день — пам’ятаєш плазучого змія?

Був день — пам’ятаєш плазучого змія? — виткий, холодкавий, похітливий весь. Імення твоє було інше, Маріє, а клен той же самий — він знову воскрес. І легко було нам траву розгортати, холодну суницю шукати на двох й не знать, що за нами пильнуються чати, що погляд хижацький до спини присох. Пригадуєш, яблука в круглих долонях і трепет, що пальці негнучі пойняв, і цвів понад міру спалахнутий сонях. Він вдруге зацвів... і обсипавсь на днях. Хіба ж все минулось? Ще ж літо триває, і трохи відсунуто пам’ять вперед. Давай, мабуть, зійдем з п’янкого трамвая і птиць паперових пошлемо у лет. І може, ще знайдемо ягоду пізню, оту солодинку, що зводить уста? Дві стежки в траві протолочимо різно, і ягода в жменях... та тільки не та.