Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Полювання

Дні втрат і віднаходин, дні сонячних думок, де сміх, як бризки глоду серед пустих гілок. Та й голова на скрузі болить від денноти; мисливський зір в натузі не годен осягти ні спотику козулі, ні зламаних стеблин, ані польоту кулі, що пущено вдогін. Твій пес затято гляне у той темнавий бік, бо ж дике око в’яне — хрип лине звіддалік. Йому все аби гони до крапельки снаги, щоб жмут пахкої вовни добуть хоча б з ноги. А я зірвав рушницю, щоб відступився гнів, і стрілю лист, як птицю, що падає долів. Розлізлась на волокна конопляна луна — хтось поряд гостро зойкнув... А-а... Тиша набіжна. І листя облетіле хрущить усе, хрущить, і пес як знавіснілий все гавка у блакить.