Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Удощи цю прісну землю, удощи...

Удощи цю прісну землю, удощи, заручи мені ще долю, заручи... Мабуть, тут оленяча тропа, на ній камінь-світочолець міцно спав... І спіткнулась ти, розхлюпавши вино, — удощило тільки грудочку воно. Й зав’язалась, розточилася лоза, підпалила личко злякана сльоза. Ой ти, лишенько, до чого воно все, і куди рука горнятонько несе? Чи ж не краще вигнуть перснем свою путь, — видно, там лиш вихорці одні ростуть, — і тут грядку-чорнолатку обійти? Так до мене звідусюди ідеш ти...