Птах, що дарує мені висоту,
пес, який вірить в мою доброту,
дерево, щедре на зрілі плоди,
в пальцях розімкнута ніжність води —
всі ці ознаки моєї судьби
(все від піщинки ув оці — до скелі),
все пропливе, промайне каруселлю,
тільки побачу, та тільки ж побачу,
як безголосо хто-небудь плаче. В білих долонях горе холоне,
терен зростає з чистого лона,
трухне усе, що не візьмеш у руки,
голос січеться на здрібнені звуки —
всі ці ознаки моєї розпуки
(все від сльозини до чорної муки),
все відпливе, відхолоне, відлине,
світ почленований стане єдиним,
тільки побачу, та тільки ж побачу
всепоглинаючу радість дитячу.