Павло Мовчан - Небо Кибальчича. Священик в камері М. Кибальчича
Малюнок думки в кілька рисок, —
чи то вервечки до колиски,
в якій гойдатись... німоті, —
і перетліла, як навмисне,
тоненька свічка в темноті...
Закапав віск од восковиці,
хитнулись тіні по кутках.
І випроставсь біля божниці
двокрилий в’язень, наче птах.
Щось тісно тут, де пахне смертю,
де гострий погляд, наче крик,
на стиснутих вустах упертість
ледь стримує жалький язик.
Щось страшно у норі цій куцій,
де гаснуть звуки і свічки,
бо стежать очі, як беруться
вогнем у в’язня кулаки.