Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Не виглиблю нічого, не дізнаю...

Не виглиблю нічого, не дізнаю, чому душа журливою буває, коли ані причини, ні знаку, ти раптом ніби став на скрізняку, і тягне вітром з чотирьох сторін, і, голову пригнувши до колін, зіскулений, як пемза, діркуватий, ти чуєш на губах холодну вату. І дишеш важко — духу не стача, і хтось твого торкається плеча знайомими і ніжними руками... Нетямишся в спасеннім слові: — Мамо!