Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Холодна тиша вечорова...

Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука в розірваній мережці, і полум’я зника в зотлілій головешці. Взялося холодком скуйовджене волосся, відлуння обідком скотилось в безголосся. На ширину очей слух розгортавсь крилато, і страх з глухим мечем в кущах ставав на чати. Втопивши ноги в мох, затамувавши подих, я виникав, як бог, що сам собі на подив цю тишу сотворив, а в ній — усе це суще, та й задививсь згори на світ скороминущий.