Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - На срібнім денці тишини...

На срібнім денці тишини лежали круглі зерна сміху, і навалились на тини химери реготливих віхол. Вже відсміялись, знемоглися... Дивились порожньо в шибки. А на заржавлених завісах ходили двері хилиткі. Так розчинялися відверто, пускаючи байдуже всіх, що я помислив: певно, смертним є тільки березневий сніг; і що сумління сніжно-чисте дароване нам на віки, як оце небо, шлях іскристий й живлюще течиво ріки.