Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Я знаю, навіщо... навіщо нам зими судились...

Я знаю, навіщо... навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому вітри вже давно відзвучали. Зимовий малюнок, золочений ніжно, хотів оживити веселий снігур і легко проходив крізь погляд навстіжний, лишаючи присмак солодких зажур. І пам’ять гукаєш, аби відновити в словах чи у барвах весняний пейзаж, та все перемолоте, все пережите, у обрійних рамках холоне вітраж. В снігах сповивальних поволі все тоне, наповнює очі безмежність ясна, і небо зникає, лунає мажорно над світом побіленим срібна струна.