Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Звертання до коханої

Озирнись, за тобою березові крила вогніють, небо йде слідкома, озирнися, Маріє... Віє холодом м’ята, щоб дихалось ширше, видно край непочатий з лункого узвишшя. Озирнись на заблуку, що втратив минуле. Ой Марієчко, в нього на пальцях сидить по зозулі — кують вони, кличуть, просторять куванням благання, щоб ти повернулась, Маріє, коханням з вигнання. Солом’яний шлях пом’якшить назад твої кроки, потульна земля розляглась на всі боки. Всяке зілля зроста, що тобі до вподоби, кожен овоч собі соком губи всолодить. На заказанім дереві вже й колиска кругліє, пахне ймення твоє, як любисток, Маріє! Обвиває мене безіменне п’янливе стебло, сині грона обтяжують руки, до тебе простерті. О Маріє, збагни, що земна наша плоть переповнена вщертно безсмертям!