Життя будується у плоті,
в думках росте,
в словах мудріша,
і кожен звук солодкий в роті
щодня від захвату кругліша...
Проте на все є своя міра —
з переситу і втіха кисне...
Рубцями вивернувши шкіру,
час виявля сумління чисте.
Допоки вм’ятини повітря
заповнюєш ти воском м’язів,
твоя душа блука сирітно
і спотикається щоразу...
Отож розваж, як листя — спеку, —
чи ж варто душу марнувати,
якщо мандрівка недалека,
але такі великі втрати?