Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Петро Гулак-Артемовський - XXXIV ода Горація

От і допивсь! І дохмеливсь!.. Довіку тямить буду! Ні в рот не брать, Ні коштовать Не хочу аж до суду! Коли б вона Уся до дна Повитікала в бочках, То ще б в церквах Народ в свитках Стояв би і в сорочках! Ні, Грицьку, ні! Хоч би мені Повіситься й на гілці!.. Ані під ніс!.. Нехай їй біс, Тій гаспидський горілці! Вона мене З світу зжене. Коли б той ісказився, Хто божий дар Гнать через жар У винниці навчився! Ох! ох! ох! ох! Зубів щось з двох І ніг не долічуся! Живіт, на сміх, З ковальский міх, — Здається ж, і не дмуся! Самі кишки, Мов бульбашки У чавуні, клекочуть; А пуп набряк; Під пупом — так, Мов жаби, знай, скрегочуть! Ніс, як пістряк; І скрізь синяк; Бач, пика як набрякла! Одна нога Щось шкутильга, Друга зовсім заклякла. Така нудьга! Така туга! Що чортзна-де і діться! От тут пече, Тут гаряче, А все б хотілось гріться… А їсти щоб? Та хоч у лоб! Крий Боже, як цураюсь! Все б дудлив, бач. Так от, хоч плач!.. Щось од води жахаюсь!.. Помацай чуб: Бач, як оскуб, Диявольська личина! Тільки то сям Стирчить, то там З чуприни волосина! Та вже ж чіплявсь, Товк і знущавсь — Скажена москалюка! Коліньми грів, Поки не впрів, А там і взявсь до дрюка! Ох! ох! ах! ах! Жовч в печінках, Мабуть, всю стовк, псяюха!.. Геть, Грицьку, геть! Та лучче смерть, Ніж гаспидська сивуха! Кахи! кахи! Се за гріхи Мене пеня спіткала! Та вже й дурів! За всіх кнурів… Вже душка погуляла! Була, була На півсела Худобинка і гроші: Ізслизло се, Проциндрив все, Зостались тілько воші! Пустив діток Без сорочок, І жінку без запаски, А сам в шинку На привалку Жду Лейбиної ласки! А Лейба-гершт В боки, як хверт, Та Рухлі щось гергоче, На мене зирк! Та, знай, пирк-пирк!.. Невіра, ще й регоче. Забрав волів, Овець, корів, Ще він же і здрочився! Загарбав кіз І жита віз.. Бодай їм подавався! Ой, так мені! Так сатані! Катюзі — по заслузі! — Жлоктав живіт Аж лився піт, Тепер засуха в пузі! До церкви дзвін, А пан Охрім, Бувало, в шинк мандрує, В церквах “свят, свят”, В корчмі “ґвалт, ґвалт!..” — Охрім жидів муштрує! Було, в пости, Іще чорти Не б’ються навкулачки: А вже Охрім, На глум усім, П’яненький лізе рачки! Було, піп Петр В чистий четвер Іуду величає, Охрім в корчмі Пойді кумі Весільних затягає. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився, Не сповідавсь, Не причащавсь Сім рік — і не хрестився! Попи й дяки В різдво — в святки — З хрестом ідуть, з кропилом: А вже коли Дере козли Охрім і риє рилом! На часточки, На свічечки Шагом не поплатився, А мисочок І грамоток Не чув, як і вродився! Ох! ох! ох! ох! Зубів щось з двох І ніг не долічуся! Живіт, на сміх, З ковальський міх, — Здається ж, і не дмуся! Ой, так мені! Так сатані! По ділу ся халяндра!.. Нехай хутчій, Попа мерщій Покличуть Олександра! Скажу: допивсь І дохмеливсь! Довіку тямить буду! Ні в рот не брать, Ні коштовать Не тілько що — й до суду! А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу!.. Тільки… тривай… З їх позливай В барильце всю сивуху!