Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Життєва гора

— Здрастуй, мовчання! — гору помацав рукою, — чом не минаєш мене стороною? Горо-затуло, з твоєї вершини дух оглядає світ соколино. Іскру викрешую із серцевини, горо, гордине, моя горовино! Кругло летить сиротливе волання, перша вершино моя і остання. Круто стремиш, пориваючи душу; вищим узвишшям спокушений, мушу кров’ю значити дні горопашні. Серце кривавлячи, нігті зламавши. Горо, замри, припини обертання, шкіру здери, обізвися кричанням. Горо висока, сфарбована кров’ю, каменем стала над головою: не обійти, не розминутись, горо згорьована, кремінь покути...