Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Кропив’яним серпом, джерельною водою...

Кропив’яним серпом, джерельною водою мізинчика урізав — закапала роса, і голосом, поділеним надвоє, гукнув тебе, як вітром написав. Хоча б, хоча б півзвуку чи відлуння, хоча б, хоча б півкраплі співчуття... Розвіявсь голос, німота отруйна затруює до глибини життя. До губ приклавши пучечку-сопілку, росу спиваю, дмухаю, поглянь: тремтить тоненька яблунева гілка — здригається душа від доторкань. І серп жалький чомусь увесь червоний, і я чомусь, як пагін — сам-один тремчу, тремчу, і білий світ холоне в солоних краплях здвоєних росин. І літеплом, і хвилею з-під лоззя докочується голос здалини: то грім гримить, то голос передгроззя велить тобі: — Ти сутінь перетни!