Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Вислизає із горла розслаблений звук...

Вислизає із горла розслаблений звук, прилипає до пальців струна-волосина. Все, чого не торкнешся, жадає сполук, розкрадає тебе по краплині. Не питаю «навіщо», питаю «чому», відчуваючи безглуздь і марність питання, не минути чому нам страждання і мук, і чому нетривалим було раювання? Залишився в минулому меду горнець, пам’ятає язик прохолоду від слова, пам’ятає душа про твердий рішенець, хоч до льоту іще й не готова. Обшугалась луска, біла суцвіть летить, протяг тягне геть все, аж гуде порожнина, тисне простір давкий, витискається мить — пада в отвір наступна піщина. Наполоханим пучкам не втримать тепла, не зіпертися їм на поламані тіні, та на кволу струну раптом сіла бджола, щоб віддать їй останнє тремтіння.