Павло Мовчан - Не уломить тобі, ані додать ні дрібки...
Не уломить тобі, ані додать ні дрібки,
минуле відійшло на відстань пам’ятань.
Запрагну — ти стоїш лише на колих кліпки,
але маліє час, як пам’ять від згасань. І що ж — оплавок шкла лишиться від багаття,
і кіптяви пружок, що губи перетне.
О леле, затули долонею латаття
мій рот, аби з грудей не видихать тебе!