Павло Мовчан - Не додалось, не віднялось з роками...
Не додалось, не віднялось з роками —
обтяжилось...
Слух став тугішим, а очі вужчими.
Дорогу ловлять ноги,
рука сполохана шукає патерицю,
щоб передать своє тремтіння їй,
а ти шукаєш слово,
щоб все побачене, почуте, пережите
ним висловить.
Кому?
Далекій пам’яті, що все попереду
і слухає впівуха...
Стіні, розбитій мисці, стільцю розсохлому,
капосній мусі, що порошить вікна...
подушці... сон-напівсон...
і там щось кажеш ти... якась роз...мова
про суть яко... гось слова...