Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Погляд на дерево

Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога, і співають багряно присипані листям півні. Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного, коли він п’ятипало світився тобі у вікні? Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша? Шестимісячний строк — це багато чи мало для нас? Тихо стовбур схитнувсь — червониться пороша, продувається клен, продувається час. І навіщо труди проростальні, навіщо і муки розривати бруньки і для листу визбирувать сік? Якщо небо дихне гіркотою розлуки, відречеться земля і червоний обірве потік. Чорне дерево грудня, чом же ти вік не зелене? Чую, чую у кров інший колір закравсь... На долоні дивлюся свої, як на листя черлене, і нічого не можу дізнатись про час. Мабуть, знають півні... бо читають, як ноти, і пітьму, і світанки, і сьогоднішній день. Слухай, слухай: крізь шар чорноти й позолоти проростає пагілля кленових пісень.