Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Серпневий листок

Над водою вогняною тонко стелиться туман, кружеляє над тобою лист торішній, як гавран. Позолотою шурхоче, теплу хвилю наганя, залетіти в очі хоче, щоб розвіять фарби дня. Я віддмухую від себе, відганяю його пріч, та, немов сучок у небі вищербивсь, струмує ніч: луг залито чорнотою, і оббризкано хати, вікна фарбою густою налились до сліпоти. Залітають в них роями чи то ластівки, чи сни... Випливає з річки камінь на поверхню з глибини — зяє в нуртах чорний отвір, наче вибитий сучок,— з нього духом б’є болотним, джерелує ночі змрок... І у тебе дірка в грудях — з неї вихлина тепло. І летить наскрізно зірка, шелестить сухим крилом.