Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Не відгороджуйсь іменем від світу

Що знаєш ти про межі? Не членуйсь, не відгороджуйсь іменем від світу, не змінюй хутко мінуси на плюс і не вважай, що стежка — то орбіта. Рука тобі для того, щоб прийнять за власну шкіру й кору кострубату, а осока — щоб осклеп перетять і визволити душу ще крилату. Нема межі між ґрунтом та зелом, іржа ножі з’їдає нещадимо — усе, що ткалось,— хутко розповзлось, що рукоклалось — теж пішло за димом. Ні імені, ні карбів, ані-ні... одна протяжність сущого тривання, ночей переливання прямо в дні, переходів світання у смеркання. Печалі в радість, втіхи в гіркоту, життя у смерть і навпаки — щомиті переливання густі в рідкоту. І вічністю всі об’єми розмиті. То й наповіщо всі ті імена, ота уся окремість, неповторність, якщо кружля-кружляє вісь земна і мелють, мелють нещадимі жорна? А ти — це я, це — він, вона, воно, це — світ увесь, що зведений до тебе. І не чикриж, як жерсть, як полотно, ні вічності, ні простору, ні неба.