Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Спокусливець-змій, коліщатко гадюки...

Спокусливець-змій, коліщато гадюки, хвиляста потвора, біжучий вогонь — сопілка охрипла, і отвір широкий затулюю листям пониклих долонь. Мотузки окравок чи зашморг на горло, з смертельною іскрою гнуте жало, ти знаєш, чому розповзається чорно по жилах смола й вичахає тепло? Раніше прийшла ти у світ і дізналась, що рух по поверхні — це рух вглибину, сопілка для тебе жалібно співала, рівняючи тіло на всю довжину. Хвилясто за пазуху ти заповзала і грілась, і гріла отруйний жальник, і помста в устах визрівала оспало, роздвоював мову солодкий язик. Причаєна поруч, завмерла до часу, чекаєш нагоди, щоб пломінь-жало роздвоїть, а розум отрута погасить,— і ти просичиш, що в почині було єдине тепло... Прийди, прихились, притулися до серця, останнє тепло до краплини віддам... І навзнак упав, і, як тінь, розпростерся: під серцем сичала хвиляста вода.