Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - За мотивами «Ворона» Едгара По

Переінакшив все минуле: тепер тебе там не було. Був гайворон замість зозулі, та й то лише з одним крилом. Був степ, напоєний вітрами, і спис, засторчений в блакить,— і нас вже не було між нами, була якась тривала мить... — Стривай... Але ж було минуле! — Був гайворон... і степ... і спис... То тебе доля, як зозуля, мені підкинула колись... Я падкупав в сліпій нетямі і власним тілом зігрівав ні, не пташа — кричущий камінь, що лиш поживи вимагав. І я помітив, світе правий, що я малію... ти ж — ростеш... Моє гніздо було кривавим — твоя жада не знала меж. І рани на собі помітив, що заподіяні вві сні... У вирій вже не відлетіти, бракує сил злетіть мені... Твоє крило я стис щосили, та ти знялась у височінь. І я упав... І однокрила кружляє наді мною тінь. Я гострий крик заніс угору, та він, отверднувши, завис. Ти промовляєш: — Nevermore, щомиті падаючи вниз...