Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Павло Мовчан - Вечірня мідь води лункої...

Вечірня мідь води лункої повітря плющила тверде, і хвилями мінився колір — на золоте і молоде. І чайка з кратера блакиті випурхувала камінцем, повітря тріскалось щомиті і шилось на руці рубцем. Скотились крапельки пташині, неначе краплі дощові із роговиці... Світ відлинув, і день сховавсь у рукаві. Слух загострився, наче голка, і раптом тишу проколов, і, повен мідяних осколків, я задзвенів і слухав знов, як рветься тонко позолота, від сплесків тріскається мідь: гримить то радість, то скорбота, щоб міг, печалячись, радіть...