Павло Мовчан - При світлі сумління. Печалі дим струмує у гайку...
Печалі дим струмує у гайку,
і дим гіркий струмує в моїй долі.
Ну що змінив я на своїм віку?
Кому зігрів я серце захололе?
Собою... І для себе... І в собі...
Обмежував, викреслюючи кола.
І в душу не пускав ні чужий біль,
ні нарікань, що чулися здовкола.
На чорні ґудзі душу застібав,
щоб зберегти у ній високе світло.
Та звідки чорна узялась журба,
що в ній живе і щозими, й щоліта?
Та ще закрався невивідний сум,
що із очей струмує чорнувато.
А через серце йде щербатий струм,
що мою постать крутить та горбатить.