Павло Мовчан - Любов’ю за любов не всім і ти платив...
Любов’ю за любов не всім і ти платив
і зненавистю теж не воздавав за зраду.
На потім зберігав словник свій золотий,
а вийшло — німоту у роті заощадив...
Простіть мене, простіть, що був такий скупий,
бо навіть кругле «лю» у горлі застрявало.
Оглянувсь, щоб сказать, та соляні стовпи
мені услід зі жмень палючу сіль метали.
І сіллю степ куривсь. І горло засипав...
щоб просолить слова... не виказані вчасно...
І тліли сорочки на соляних стовпах,
а в роті, як вапно, кипіло слово й гасло.
Простіть мені, батьки, кохана, й ти прости,
видмухується сіль з моєї також жмені.
Я скреготом зубів та зойком заплатив
за повноту чуттів, за всі слова нужденні.